Святкування 500-річчя з дня народження Станіслава Оріховського. Приєднуйтесь! ...
Медієвіст, 20 травня 2012 Erasmus Sixtus. Commentarius medicus in L. Annaei Senecae opera. Частина перша. Illustrissimo Domino... Медієвіст, 15 травня 2012 Текст, автором якого є доктор медицини, а також бургомістр Львова Еразм Сикст, всупереч назві містить не лише інформацію, цікаву медикам, але й може багато розповісти про самого автора - представника кін. XVI - поч. XVII ст. ... Латинська мова у засвоєнні європейських освітніх традицій вищою медичною школою України Людмила Шевченко-Савчинська, Олеся Гульчій, 10 травня 2012 Епоха Ренесансу відродила і посилила інтерес до гуманітарного та природничого комплексу наук – на відміну від середньовічного захоплення теологією. Як наслідок – наприкінці XVI ст. в Європі налічувалося понад 60 університетів, більшість із яких мали інтернаціональний характер, тобто приймали також іноземних студентів ... Михайло Злоторович. Усе найкраще у майбутнього шлюбу Медієвіст, 5 травня 2012 Епіталама Злоторовича написана класичною латинською мовою, однак перші чотири продубльовані мовою, рідною автору, переданою за допомогою літер латинської абетки – залишається відкритим для славістів питання про те, якою саме: місцевою українською, переповненою полонізмами, чи польською з українізмами ... Львівський світ книги у “Сотні польських письменників” Шимона Старовольського Антоні Кравчик, 30 квітня 2012 У "Сотні" Шимон Старовольський згадав 22 осіб, довший чи коротший час пов’язаних зі Львовом, а також 13 мешканців Руської землі. Разом це 35 осіб, що складає понад 14 % серед згаданих у Сотні 220 діячів ... Провідні мотиви європейської містичної поезії XVI - XVIII ст. в українській та іспанській літературах Валентина Вздульська, 25 квітня 2012 Українська та іспанська містична поезія - типологічно близькі явища, які виникають із часовим відривом у півтора століття у різних регіонах Європи. Попри те, що українське бароко досить активно абсорбує тенденції західноєвропейської ренесансної культури, в даному разі не йдеться про літературні взаємовпливи, а радше про незалежне одне від одного виникнення подібних явищ на певних етапах розвитку культур, обумовлене спільними витоками ... Український вірш кінця XVI – початку XVII століття: маркування перспективи Богдана Криса, 20 квітня 2012 Над розпізнаними ознаками раннього українського вірша домінує часовість. Якщо новітня поезія – це теперішній час, зупинена мить, то давні віршовані тексти – знаки безупинного проминання й поминання, долання відстані, наближення до мети. Можливо, лише часова й понадчасова грані різних періодів віршування й надаються до зіставлення? ... Латиномовна історіографія України XVII—XIX ст. Людмила Шевченко-Савчинська, 15 квітня 2012 Юрій Немирич пояснює причини, які примусили його взятися за перо: «Обов’язок кличе прийти на допомогу Батьківщині усіх або принаймні тих, які віддані їй. Незважаючи на свій молодий вік і перебування на чужині, чим можу, прагну прислужитися Батьківщині» ... Ян Юзефович. Літопис подій у Південній Русі Медієвіст, 10 квітня 2012 Оповідь поділена на розділи, які названі іменами львівських архієпископів, усередині розділів події висвітлюються в хронологічній послідовності: на першому місці – діяння самого архієпископа і все, що стосується церковного управління, а вже потім – визначні політичні події у Південній Русі та у Львові, наприкінці кожного року перелічені суспільні та стихійні лиха. Прикметно, що Ян Юзефович в описі деяких років коментує вихід у світ літературних творів, які привернули його увагу ... Людина і світ в інтерпретації ранніх українських гуманістів Олена Кравченко, 5 квітня 2012 На думку гуманістів, земне покликання людини - діяти і пізнавати - рівнить людину з Богом і навіть дає їй можливість уподібнитися Богу за своєю суттю. Таке уподібнення потрібне було філософам передусім для того, щоб підкреслити творче начало в людині. Проте швидкоплинне життя на землі завершується вічністю і вічним блаженством, тому провідною ідеєю і найвищим змістом людського життя є Бог ... Визначальні риси бароко в українських риториках і поетиках XVII—XVIII ст. Лариса Деркач, 31 березня 2012 Ораторська та художня проза бароко мало чим відрізнялася від поезії, хіба що ритмікою, а від буденної мови - образністю, емоційністю, словесним орнаменталізмом. Теоретики ораторського стилю вказували на три особливості словесного вираження: краса, побудова, достоїнство ... Ігнатій Богатко. Наука військових мистецтв Медієвіст, 26 березеня 2012 Може видатися дивним, чому в підручнику з військової справи так детально описується цивільне заняття, фактично, розвага. При цьому проф. Гродзицький – якщо не автор, то принаймні батько розглядуваного курсу – був аж ніяк не світською особою. Тут слід враховувати те особливе місце, яке займали феєрверки у бароковій культурі XVIII ст. – без них не обходилася жодне свято чи урочиста подія ... До питання про особливості козацької ідеології XVIII ст. Наталя Кучма, 21 березня 2012 Ідеологія козацтва, яке з першої половини XVI ст. перетворюється на провідну політичну силу в українських землях, стає визначальною складовою національного міфу; вона зазнає певної трансформації впродовж століть, але в основі її залишаються все ті ж річпосполитські конструкції, присутність яких у якості відправного пункту видається цілком логічною. Шляхетські політичні ідеали, сповідувані інтелектуалами як з церковних кіл, так і з самого козацького середовища, органічно входять у козацьку свідомість, адже значна частина козацтва мала шляхетське походження ... Проблеми вивчення староукраїнської літературної мови другої половини ХVІ-ХVІІІ ст. Віталій Передрієнко, 16 березня 2012 Періодові другої половини ХVІ-ХVІІІ ст. належить особливе місце в історії української літературної мови: з одного боку, він завершує тривалу попередню давньо- і староукраїнську епоху, а з другого його можна розглядати як підготовчий етап мовного переходу до національної доби. Саме цей період відбиває цілий комплекс проблем, які так чи так характеризують історію української мови фактично від зародження літературної форми її існування і майже до кінця XIX ст. ... Еразм Сикст. Медичний коментар до творів Сенеки Медієвіст, 11 березня 2012 Медичний коментар Еразма Сикста до творів Сенеки, надрукований 1627 р. у Львові під назвою «Commentarius medicus in L. Annaei Senecae opera». Саме він може слугувати прикладом синкретизму наукового, публіцистичного та художнього стилів в одному творі, де серйозні наукові факти, приклади з власної медичної практики сусідять з цитатами не лише античних лікарів, а й письменників і навіть з анонімними (ймовірно, власними) поетичними рядками cum grano salis ... Новолатинська література – класична область пограниччя культур. Український аспект Людмила Шевченко-Савчинська, 6 березня 2012 У свідомості наукової спільноти не існує поняття «українська неолатиністика», оскільки небагато-хто знає, що це не кілька десятків віршів авторів, яких поляки також упевнено називають своїми (не рефлексуючи зайве з приводу походження, національного самовизначення, місця проживання тощо) не «ренесансне явище», а пласт як поетичних, так і прозових текстів, що за потужністю здатний конкурувати з україномовним, оскільки творився на українських етнічних землях майже п’ять століть. Неолатиністика досі – раритет інформаційного поля українських гуманітаріїв ... Вчення Станіслава Оріховського-Роксолана про людину та її природні права Ірина Майданюк, 1 березня 2012 Оріховського можна назвати першим із східнослов’янських прибічників концепції суспільного договору. Причиною появи держави є вроджені недоліки, які потребують взаємодопомоги, вроджена схильність одного до другого. С. Оріховський одним із перших в європейській філософській думці став заперечувати божественне походження влади та держави, виступив проти підкорення світської влади духовній і за невтручання церкви в державні справи ... Андрій Абрек. Сонце після хмар Медієвіст, 25 лютого 2012 На двох десятках сторінок А. Абрек перелічує видатних родичів подружжя: Тома Замойський, Ян Замойський, Конецпольські, Любомирські, Острозькі (а також згадуються ті, кому вони рівні – Тарнавські, Гербурти, Заславські, Одровонжі, Костки), прославляє плоди їхньої діяльності, націленої на славу і користь батьківщини, вшановує короля; знаходить численні паралелі в античній і вітчизняній історії, цитує відомих авторів ... Книги з медицини та ветеринарії у фондах бібліотек та в приватних книжкових зібраннях в Україні у XVIII ст. Віктор Соколов, 20 лютого 2012 Наприкінці XVIII ст. у підручниках вже намічався перехід від простого опису правил до викладу систематичного курсу певної галузі науки. Поява значної кількості видань з медицини та ветеринарії відбивала нові напрями використання і функціонування в суспільстві медичної літератури. Незважаючи на те, що більшість книг аналізованої тематики була розрахована на задоволення місцевих потреб, окремі видання набувають міжнародного значення (наприклад, праці Е. Сикста, А. Крупинського) ... Нововіднайдені джерельні матеріали до біографії львівського друкаря Михайла Сльозки Володимир Александрович, 15 лютого 2012 Серед віднайдених джерельних свідчень до життєпису Михайла Сльозки є обширний комплекс ніколи досі безпосередньо не використовуваних документів в актових книгах консисторського суду Львівської католицької архієпархії 1637-1645 рр. Перший із них стосується одного достатньо інтриґуючого епізоду життєвого шляху майстра - видання книги «Aurora na horyzoncie lwowskim swicaca» та репресій проти неї з боку католицьких церковних кіл ... Опис декількох львівських родів Євген Равський, 10 лютого 2012 Немає сьогодні львів’янина, який би не знав Боїмів та їх портретів на стінах каплиці біля львівської римо-католицької катедри, прекрасної пам’ятки львівської архітектури ... Гомілетика й герменевтика: Арістотель у давній українській літературі Тарас Лучук, 5 лютого 2012 Якщо про українську проповідь XVI—початку XVII ст. можна сказати, що це була екзеґеза біблійного тексту в морально-повчальному дусі, то в проповіді другої половини XVII ст. Святе Письмо становить тільки складову її частину, адже, за слушним зауваженням Михайла Возняка, «схоластичний проповідник уносив у свою проповідь відомості з історії, з природничих наук, як із зоології, ботаніки, мінералогії, астрономії» тощо ... Нариси історії розвитку медичної освіти у Львові А. В. Магльований, В. Й. Кімакович, В. С. Гриновець, Ю. В. Сулим, В. В. Бумаценко, 31 січня 2012 Необхідно відзначити, що від початку існування Єзуїтського колегіуму у Львові при колегії існував шпиталь на кошт ордену. Іще до надання статусу університету при колегії працювали такі особистості, як професори, доктори медицини: Гієронім Воссербротт де Лєополі, а також Станіслав Дибовицький, який отримав попередньо ступінь доктора медицини у відомому на той час університеті в Болонії, Еразм Сикст доктор медицини і філософії, опублікував наукову роботу про теплиці в Шклі коло Львова та “Commentarius medicus in L. Annaei Senecae opera” (1627), Мартина Кампіана, Павла Боїма та ін. ... Українська інтелектуальна традиція і сучасна Європа Ігор Захара, 26 січня 2012 Чи нашкодив чимось західний вплив українській духовності? ... Бібліографія і історіографія Львова Олександр Шишка, 21 січня 2012 І Естрайхер, і Левицький прагнули облікувати всі видання, які вийшли друком на території Польщі і Австро-Угорщини, причому Естрайхер включив до своєї бібліографії надбання українського книгодрукування та літератури. Таким чином вони охопили і ті публікації, що стосувалися безпосередньо Львова. Одним з перших, хто створив спеціалізований бібліографічний огляд літератури про Львів на кінець ХІХ ст. був Антон Петрушевич - греко-католицький священик, церковний і політичний діяч, історик, археолог, філолог та етнограф ... Функціональна роль латинських термінологічних словників (дослідження на основі бібліографічних джерел) Тихін Лещук, 16 січня 2012 Латинська мова дала підґрунтя для створення дуже багатьох (близько 30 відсотків, а в галузі медицини і фармації понад 90 відсотків) і загальновживаних слів, і наукових термінів. Отже, словник має на меті не лише дати людині надійний ключ до розуміння літератури, історичних джерел, документації, рецептури, написаної латинською мовою, він одночасно є енциклопедією лексичних знань для пересічного мовця, не кажучи вже про фахівця-лінгвіста ... Українська козацтво у хроніці Я.І. Петриція (бл. 1622 та 1637 рр.) Дмитро Вирський, 11 січня 2012 Петрицій знаний як лікар, історик, теоретик виховання. Народився він у Львові. Син Себастіана Петриція, професора Краківського університету, лікаря і філософа, міщанського походження. Навчався медицині у Краківському університеті, а згодом у Болоньї (докторат нострифіковано у Кракові 1620 р.). Цей професор Краківського університету, 1621 р. був призначений і першим в історії цього навчального закладу історіографом. Як вчений Петрицій знаний як автор трьох праць з медицини, підручника доброго виховання, а також чотирьох історичних промов, що торкалися минулого Польщі ... Етикетна література України латинською мовою: пам’ятки та пізніша рецепція явища Людмила Шевченко-Савчинська, 6 січня 2012 Сьогодні впевнено можна сказати, що панегірична поезія – це термін-оксиморон, оскільки панегірик – у переважній більшості давніх теоретико-літературних праць визначається як жанр епідиктичного красномовства, тобто є прозою за визначенням. На жаль, в українському літературознавстві коректне вживання терміну «панегірик» є рідкісним – значно частіше він використовується у широкому, побутовому сенсі ... Гарріот та латиномовна культура його часу Джеймс Біннс, 26 грудня 2011 Я дуже часто зустрічаю навіть цілком добре обізнаних істориків та літературознавців, які реагують на термін “ренесансна латина” запитанням: “А це ще що таке?” І коли їм пояснюють, що це – латина, якою продовжували писати й після Середньовіччя, кажуть: “Певно, її було небагато, правда ж?” Так далеко від правди ми ще не відходили ... Реферат з історії медицини. Ч. 2: Еразм Сикст Медієвіст, 22 грудня 2011 Адміністративна робота, фахова діяльність, активна участь у громадському житті не завадили Сикстові 1627 р. видати ґрунтовну працю «Commentarius medicus in L. Annaei Senecae opera» – медичні коментарі до творів Сенеки. Цей, так само як і жоден інший з творів Сикста, досі не був перекладений українською, попри цілком очевидну належність автора до культурного поля «руської митрополії», як часто тоді звали Львів. Ситуація стане більш ясною, якщо додати, що в Україні не залишилося жодного примірника трактату про шклянські термальні джерела, ані коментаря до творів Сенеки ... До теорії скорботної елегії в українських поетиках XVII – першої половини XVIII ст. Ольга Циганок, 17 грудня 2011 Можна говорити про спроби «ревізії» класичної теорії елегії. Вони мали, з одного боку, античне підґрунтя, що пов’язано із фрагментарним взаємопроникненням різних жанрів та жанрових різновидів. Поетика «Кастальське джерело», яка звернула увагу на елегійний характер фрагментів «Енеїди» Вергілія, «натякнула», що елегії можна писати і гекзаметром. З іншого боку, відчувається сильний вплив тогочасної літературної практики, для якої, що часто буває, рамки теорії були затісні. Очевидно, під впливом поголовного і свого особистого захоплення «Тренами» Яна Кохановського автор поетики «Гіметт» віддав перевагу гекзаметру як основному віршовому розміру елегійної поезії ... Філософське підґрунтя Прогностики Юрія Дрогобича Валентин Вандишев, 12 грудня 2011 Якщо людину попереджено про наслідки можливих дій і вона зрозуміла значення застороги, то і вибір зробить правильний. А в такому разі людина зможе управляти і своєю долею. Йдеться про те, щоб у спектрі можливих наслідків наших вчинків знайти такий ланцюг наслідків, який врешті приведе нас до Блага. Звісна річ, для цього треба знати, на що націлити себе, якого блаженства шукати. Для Юрія Дрогобича таким блаженством не були ні жадоба наживи, ні честолюбство. Попри все він шукав Істини, знань, які «самою Мінервою послані з гірських вершин» ... Дослідження історії формування колекцій стародруків та їх паспортизація Галина Ковальчук, 7 грудня 2011 Теорія та практика колекційного зберігання стародруків переконують, що для чіткого та всебічного обліку зібрань стародрукованих видань, окрім звичайного сумарного та індивідуального, потрібна паспортизація таких колекцій. Адже відомо, що значна частина стародруків дійшла до нашого часу в конволютах штучних збірниках, які складаються з різних видань або рукописів. Конволюти трапляються видавничі, але найчастіше власницькі: оскільки більшість видань виходили з друкарень без палітурок, власник добирав декілька, як правило, одноформатних книжок ... Теорія епітафії в українських поетиках XVII – першої половини XVIII ст. Ольга Циганок, 2 грудня 2011 Середньовічні, ренесансні та барокові автори перекладали на латину старогрецькі тексти і cамі писали епітафії визначним особам, близьким та ін. Дослідники українських поетик XVII – першої половини XVIII ст. на епітафіях детально не зупинялися. Віталій Маслюк у своїй ґрунтовній монографії епітафії лише згадував: «Епітафія – написи на надгробках. Вони створювалися за правилами складання епіграм, дуже часто з дотепним закінченням – клаузулою». Проте автори українських поетик вважали епітафію поширеним жанровим різновидом ... Доброчинність і меценатство у життєдіяльності українських просвітителів XV – XVI ст. Дар'я Мартиненко, 27 листопада 2011 Здається доцільним шукати витоки цих явищ не тільки в межах візантійсько-слов’янської парадигми, що тривалий час панувала в Україні, але й дослідити їх європейське походження. Адже на межі XV ст. відбулися глобальні ментальні зрушення: унаслідок активізації навчання українців за кордоном здійснюється поступова переорієнтація з грецького культурного коду, який значною мірою виснажив себе, на європейську систему цінностей. Тому важливо простежити контекст цих взаємовпливів, насамперед завдяки аналізу соціально-етичної доктрини визначних гуманістів українського походження, ураховуючи їх авторитет та особливий вплив на земляків ... Тема продержавницьких національно-визвольних рухів XIV – XVI ст. у тодішньому українському літописанні Микола Корпанюк, 22 листопада 2011 Із падінням Київської держави в 1240 р. розпочинається новий етап її розвитку та протиборства з монголо-татарськими завойовниками, очоленим видатним державним діячем і полководцем Данилом Романовичем Галицьким. Завзята державницька діяльність князівської гілки Романовичів увінчалася успіхом – їхня держава – Галицько-Волинське королівство – повнокровно розвивалася до 1340 року, активно протидіючи загарбницьким планам польських, угорських королів, золотоординських ханів, литовських князів. У Супрасльському, Волинському літописах ця доба з нашої історії висвітлена скупо ... Україно-латинський білінгвізм та міра його вияву у латиномовних творах Г. Сковороди Людмила Шевченко-Савчинська, 17 листопада 2011 Григорій Сковорода досконало володів латиною та давньогрецькою мовами, другій, за його власними словами, надавав перевагу, як тій, що ближча йому до душі, однак, вочевидь, з огляду на більшу функціональну доцільність, написав числені твори першою. Опанування латинської та новолатинської мов відбулося шляхом читання та перекладу класичної та новолатинської гуманістичнї літератури XVI–XVII ст.: із римських поетів він особливо шанував Горація, Вергілія та Овідія – майстерні переклади творів цих поетів становлять частину поетичної спадщини Сковороди ... Йоанникій Галятовський в історії української риторики Зоряна Куньч, 12 листопада 2011 Припускають, що вже під час навчання в колегії Галятовський міг довідатися про творчість багатьох стародавніх та середньовічних письменників. Схоластичний характер педагогіки та сувора дисципліна Києво-Могилянської колегії, очевидно, не створювали умов для детального ознайомлення з їхніми творами, однак для живого, спраглого до знань розуму учня на перших порах досить було самих лише імен авторів, лише вказівок на них, щоб згодом скористатися цими вказівками для самоосвіти ... Латиномовний інтелектуальний контекст існування православних братств (на матеріалі львівських авторів XVІІ—XVIII ст.) Людмила Шевченко-Савчинська, Наталя Давиденко, 7 листопада 2011 Поширений донедавна в літературознавстві поділ давніх авторів на католиків і православних як українських і неукраїнських видається некоректним, тим більше, що здійснювалося це зі світоглядних засад ХХ ст. В Україні тривалий досвід поєднання традицій, жваві міжкультурні контакти, багатомовність сприяли формуванню релігійно-культурної толерантності в національному характері та інтелектуальному збагаченню. Підтвердження цього – діяльність Львівської братської школи з її демократичними основами організації, закріпленими у статуті ... Традиційні колекції відділів стародруків та рідкісних видань. Проблеми формування Галина Ковальчук, 2 листопада 2011 Найрозповсюдженіше уявлення — українськими вважаються кириличні стародруки, починаючи від видань Івана Федорова і до кінця ХVIII ст. Але в українських землях активно друкували книжки також латинським шрифтом — польською, латинською, німецькою та іншими мовами. Таким чином, видані друкарнями Києво-Печерської лаври, Почаївського монастиря та багатьох інших друкарень на терені України твори польською чи німецькою мовою є книгами українськими, незалежно від того, якою мовою вони надруковані ... Мовна ситуація на північноукраїнських землях у XVI-XVII ст. Валентина Титаренко, 28 жовтня 2011 Особливість ситуації полягала у функціонуванні на українських землях водночас кількох “різних мов, які належали до зовсім різних мовних систем, мали різну структурну будову й відрізнялися як походженням, так і характером використання”. Із вищезазначених мов чеська, німецька, гебрайська, ідиш, вірменська, угорська, кипчацько-турецька, словацька, молдавська, італійська були, поза сумнівом, мало поширені: вживалися в місцях компактного проживання відповідного етносу та подекуди в писемній ділянці, зокрема, при оформленні документів, тому на систему української мови як літературної, так і розмовної впливали мінімально ... Роль класичної освіти у формуванні М. Максимовича як науковця Людмила Шевченко-Савчинська, 23 жовтня 2011 За радянської влади вітчизняна класична освітня традиція була перервана на кілька десятиліть, а згодом поновлена у завужених рамках виключно вищої школи. Після здобуття Україною незалежності (зокрема, в культурно-освітньому плані) на початку 90-их рр. минулого століття після тривалої паузи продовжилася робота відділення класичної філології у Київському національному університеті імені Тараса Шевченка, утворено численні школи-гімназії, ліцеї, колегіуми – лише у Києві налічується майже чотири десятка ліцеїв, у яких навчається понад 18 тис. учнів за різноманітними профілями ... Раціональне та ірраціональне у філософії серця Григорія Сковороди: до проблеми цілісності людини Леся Войтків, 18 жовтня 2011 Сковорода примушує нас визнати, що серце – це точка, центр, середина, індивідуальність, орієнтир людської душі, і воно ніде в просторі не існує, бо не має специфічного прояву, і водночас є повсюди, у всьому людському єстві. Якщо тіло є символом людського духу, то серце є виявом всієї людини. Звичайно, тіло виявляє себе через розум, а розуму потрібне тіло, щоб продемонструвати конкретну дію. Але ця демонстрація здійснюється в гармонії кордоцентричної єдності цілісної людини. Людське тіло відтворює тілесність свого розуму ... Стереотипи свідомості воюючих сторін у їх ставленні до цивільного населення на прикладі облоги Збаража та за умовами Зборівського миру 1649 р. Володимир Окаринський, 13 жовтня 2011 Період Хмельниччини 1648–1657 рр., як жоден інший, зазнав численних ідеологічних спекуляцій, про що свідчать навіть різні назви, які вживають для цієї війни: “Визвольна війна українського народу” (за “возз’єднання” з Росією), “Національно-визвольна війна”, “Українська національна революція” (її перший етап), останнім часом все активніше вживається назва “Козацька революція”, а також традиційна назва “Хмельниччина” і т. д. Лише дві останні з цих назв є більш-менш нейтральними, без ідеологічного забарвлення ... Книжкове пам'яткознавство в системі бібліотекознавства Галина Ковальчук, 3 жовтня 2011 Сьогодні бібліотекознавство переживає якісно новий етап свого розвитку як самостійна наука документно-комунікаційного циклу. ЮНЕСКО, численні неурядові організації, усвідомлюючи небезпеку втрати давніх пам'яток писемності та друкарства через воєнні конфлікти, стихійні лиха, техногенні аварії, а також реальне старіння носіїв інформації, закликають всі установи-фондоутримувачі особливу увагу приділяти збереженню цієї сукупної пам яті світу, адже саме в давніх зразках писемності, в рукописних книгах, стародруках, рідкісних і цінних книгах ХІХ - поч. ХХ ст. зосереджені призабуті унікальні знання, неперевершені зразки мистецтва книги, поліграфічного виконання ... Жанровий поділ української неолатиністики XV—XIX ст. Людмила Шевченко-Савчинська, 28 вересня 2011 За визначенням О. Савчук, саме «панегіризм» – основна причина, що викликала неприязнь до латиномовних творів XVI–XVIII ст. не в одного покоління наступників. Ризикнемо припустити, що неприязнь викликало не засилля окремого виду одного з літературних жанрів, а таки сервілізм. Сьогодні значення літературознавчого терміну «панегірик» бажають знати лише окремі науковці, решта ж використовують його у побутовому сенсі. Натомість означення «етикетна» у визначенні етикетної літератури заміщується некоректним «панегірична» або, що вже зовсім дивно, «одична (похвальна)» ... Принципи формування бібліотеки вченого-гуманітарія у середині XX століття (на прикладі Івана Крип’якевича) Тамара Литвин, 23 вересня 2011 Більшість цих видань нині зберігається у Львівській національній науковій бібліотеці України ім. В. Стефаника. Вони мають неабияку наукову, історичну, духовно-культурну, а також матеріальну цінність. Домашню бібліотеку вчений систематизував за тематичними групами: археологія та історія України; локальна історія (Галичина, Львів; Волинь; Холмщина); Польща; історіографія; шкільництво; історія церкви; географія; культура; книгознавство; бібліотеки; військо; біографії. Власне це ті теми, за якими автором написано найбільше книг, статей, популярних розвідок ... Україна, Словаччина, Польща – під покровом Івана Дуклянина Людмила Шевченко-Савчинська, 18 вересня 2011 Основна частина твору починається із блискучої гри слів та думки: Magnus in minimis Deus solenne apud se habet: Granda de primis producere facta minutis – «Великий у найменшому Бог має звичай робити величні діяння із тих, що малі спочатку». Письменник починає розповідь від появи у Львові духовних братів Дуклянина, при цьому він досить точний у викладенні історичних фактів: ченці-бернардини справді прибули до Львова 1460 р. на запрошення львівського старости Андрія Одровонжа, який ухвалив розпочати будівництво біля Галицької брами дерев’яного монастиря і костелу, названого іменем свого патрона, св. апостола Андрія ... Створення електронних інформаційних ресурсів книжкових пам'яток в НБУВ Галина Ковальчук, 13 вересня 2011 Якби реєстр було створено, ми знали б сьогодні, скільки ж стародруків, яких століть, яких друкарень, яких авторів тощо існує наразі в наших державних фондах, і в яких саме. Проте реєстру нема, і сьогодні ніхто не знає, скільки стародруків зберігається у нашій державі. Крім цього, електронні реєстри стародруків мають сприяти перевірці правильності описів на місцях, їх уніфікації. Національна бібліотека України імені В. І. Вернадського, безперечно, не може стояти осторонь від сучасних технологій ... До проблеми Ренесансу в українській літературі Дмитро Наливайко, 8 вересня 2011 У XVI ст. гуманізм і культура Відродження ширяться в Польському королівстві, охоплюючи й українські землі. Більш того, ці землі, передусім Галичина, стають одним з найзначніших вогнищ ренесансної культури в усій Польсько-Литовській державі, зокрема, тут набувають значного розвитку ренесансна латиномовна поезія і проза. Існують серйозні підстави стверджувати, що у XVI ст. "гуманісти українського походження, які вважали себе русичами, розвивали свою діяльність у Польщі й на Заході", що вони "поклали свої камені в фундамент чудової будови польського Відродження" ... Національна свідомість у контексті української католицької традиції Олег Мальчевський, 3 вересня 2011 Українці, які приймали католицизм, не обов’язково ідентифікували себе з поляками, а якщо й відбувалася ідентифікація, то тільки часткова (за формулою “gente Rutenus, natione Polonus” – “руського роду, польської нації”). Українське католицьке середовище дало низку високоосвічених інтелектуалів-письменників, які свідомо наголошували на своєму руському походженні. Цих авторів слід розглядати як письменників-гуманістів, оскільки в їхній творчості присутні ренесансні елементи. Вони часто підписувалися подвійним прізвищем, додаючи слово “русин” (“рутенус” чи ”роксолан”) – Іван Туробінський–Русин, Юрій Тичинський–Русин, Григорій Чуй–Русин ... Рідкісні українські книги в бібліотечних фондах: пам'яткознавчий аспект Галина Ковальчук, 29 серпня 2011 В радянські часи, з огляду на хронічний нестаток площ, «не пріоритетність», бо тематика цих книжок була далекою від проблем соціалістичного будівництва, масиви польськомовних та латиномовних видань, у т. ч. виданих в Україні, у великих бібліотеках передавали до обмінно-резервних фондів, оскільки обробити їх завжди не вистачало часу. Що робили з такими книжками в невеликих масових бібліотеках, якщо вони туди випадково потрапляли, теж зрозуміло: списували з обліку як застарілі чи такі, що не користуються попитом. Таким чином, цілком імовірно, що були чи існують досі друки, не відбиті в загальних бібліографіях, тобто унікальні книжки, збережені в одному-двох примірниках у світі ... Реферат з історії медицини Медієвіст, 24 серпня 2011 Між Галеном та Пироговим - понад півтора тисячоліття, проте все, що зможемо почути навіть від досвідченого знавця історії медицини, - це згадки про лікування у лазнях, алхімію та наявність слухачів курсу медицини медиків у Києво-Могилянській академії. Водночас цілком очевидно, що успіхи шанувальників сестри філософії, які з 1841 р., гуртувалися навколо відкритого окремого медичного факультету в Університеті св. Володимира, з'явилися не на порожньому місці, - мали бути колеги-попередники. А отже, період у 18 століть від Р.Х. не був таким уже гомогенним, сірим і безпросвітним для розвитку медичної науки, таке враження - хибне ... Явище латиномовної поезії в історії української літератури Людмила Шевченко-Савчинська, 3 червня 2011 Мовний критерій національної та художньої ідентифікації авторів ― не єдиний і, тим більше, не основний. За всієї невиробленості комплексу таких критеріїв, з упевненістю можна говорити принаймні про свідоме і послідовне підкреслення свого українського походження та патріотичну тематику творів. Без перекладу, вивчення і введення в культурний обіг латиномовних творів українських поетів неможливо вникнути в особливості літературного процесу пізніших епох, а отже, неможливо створити повну й об'єктивну картину розвитку української літератури, що на сьогодні вже є нагальною необхідністю ... |
